Тайвань – невеликий острів у Східній Азії – завжди був предметом політичних суперечок між Китаєм та всесвітньою спільнотою. Таємницю не становить, що Тайвань має важливе геополітичне значення, а от щодо його правового статусу у світі існує багато суперечок. З’являється розумне запитання: коли ж саме таїня офіційно стала незалежним від Китаю? І чи означає вихід Тайвані зі складу Китаї автоматичне проголошення його незалежності?
Історія виходу Тайвані зі складу Китаї своїм сюжетом нагадує заплутаний пазл, в якому кожен елемент є дрібкою ілюзії. Важко визначити один точний момент виходу Тайвані зі складу Китаю, оскільки його історія має багато послідовних та перехресних подій. Проте, можна зазначити, що найбільш знаковий момент – це події 1949 року, під час китайської громадянської війни, коли повстанські сили під керівництвом Мао Цзедуна здобули перемогу, і уряд Республіки Китай (РК) змушений був відступити на Тайвань.
Це був важливий поворот у справі Тайвані, оскільки із цього моменту РК уряд та її посадовці, включаючи першого президента Чианг Кай-шека, почали розглядати острів як незалежну китайську державу, відокремлену від Китаю.
Протягом 1949-1971 років всесвітня спільнота визнавала РК як представника всього китайського народу, але у 1971 році ООН прийняла резолюцію, яка переконувала замінити РК при офіційному визнанні КНР. З того часу лише невелика кількість країн продовжили визнавати державний статус Тайвані, і цей визнаний статус став ще більш заплутаною політичною ситуацією.
Історія виходу Тайвані зі складу Китаї
Історія виходу Тайвані зі складу Китаї має довгу й складну природу. Офіційною датою виходу Тайвані зі складу Китаї є 1 січня 1912 року, коли проголошено створення Республіки Китай. Однак, конкретний момент, коли Тайвань став незалежним від Китаю, неможливо однозначно визначити через складні політичні та історичні обставини.
У 1945 році, після закінчення Другої світової війни, Тайвань було передано Китаю як частину угоди про капітуляцію Японії. Але вже в 1949 році Китай втратив контроль над Тайванем через перемогу Комуністичної партії в громадянській війні. На Тайвані перебувала китайська націоналістична урядова партія Куомінтан, яка користувалася міжнародним визнанням влади над всією Китайською Республікою. Отже, протягом багатьох років існували дві різні держави, які позиціонували себе як єдину легітимну Китайську Республіку.
З 1970-х років почалася укріплення Тайванського суверенітету, яке супроводжувалося виходом з числа міжнародних організацій, таких як ООН та Всесвітня організація здоров’я. У 1991 році було прийнято Декларацію про сприяння взаєморозумінню та хармонізацію відносин між Тайванем та Китаєм, що сприяло поглибленню діалогу між двома державами.
Хоча Тайвань не офіційно проголосив незалежність від Китаю, він фактично функціонує як самостійна держава зі своїми національними символами, урядом та армією. Процес виходу Тайвані зі складу Китаю продовжується, і результати його розвитку ще не можна передбачити. Ця тема залишається предметом політичних дебатів та конфліктів як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.
| Рік | Важливі події |
|---|---|
| 1912 | Проголошено створення Республіки Китай, офіційна дата виходу Тайвані зі складу Китаї. |
| 1945 | Тайвань передано Китаю після Другої світової війни. |
| 1949 | Завершення громадянської війни, Китай втрачає контроль над Тайванем. |
| 1970-ті | Початок укріплення Тайванського суверенітету, вихід з числа міжнародних організацій. |
| 1991 | Прийняття Декларації про сприяння взаєморозумінню та хармонізацію відносин між Тайванем та Китаєм. |
Початок історії Тайваню
Перші поселення на території Тайваню з’явилися близько 4000 років тому, коли сюди прибули аборигени – місцеві племена. За кілька століть до нашої ери Тайвань був колонізований японцями, а потім перейшов у володіння Китая. Протягом історії Тайвань був під владою Імперії Чин, Німеччини та Японії.
В 1945 році, після закінчення Другої світової війни, Тайвань повернувся під владу Китаю. Однак китайський уряд впровадив авторитарний режим та репресії проти населення, що призвело до початку руху за незалежність Тайваню. Цей процес тривав десятиліттями та підтримувався як місцевими жителями, так і міжнародною спільнотою.
На початку 1990-х років Тайвань почав переміщатися від авторитарного режиму до більш демократичного управління. У 2000 році відбулися перші демократичні президентські вибори, що позначило нову сторінку в історії Тайваню. З того часу відносини між Тайванем та Китаєм надалі розвиваються та змінюються, а обидва боки роблять нові кроки для забезпечення миру та стабільності в регіоні.
Розділ Тайваню від Китаю
Історія виходу Тайваню з-під влади Китаю починається у 1949 році, коли комуністична партія Мао Цзедуна перемогла у громадянській війні в Китаї і установила Народну Республіку Китай. Тоді ж у Тайваній заснувалася Республіка Китай, яка контролювала остріви Тайвань, Пінанський Архіпелаг та інші навколишні острови. Цей період в історії Тайваню відомий як період таблиці одного Китаю, або потужності одного Китаю.
З 1949 року до середини 1980-х років Тайвань був диктатурним режимом із обмеженими політичними свободами. Проте, з часом змінилося політичне та соціальне середовище в країні, і почалася перехід до демократії. Процес демократизації був послаблений з кожним передвиборчим періодом.
У 1987 році було проголошено «10 принципів» лібералізації та демократизації, які сприяли процесу демократизації. У 1991 році було створено Національну раду з миру, яка мав велике значення для підтримки миру в його стосунках з Китаєм.
Більше того, з початку 1990-х років Тайвань почав активно брати участь у міжнародних діях і має безпосередні контакти з іншими країнами, включаючи Сполучені Штати Америки. У 1992 році було досягнуто Дорожньої карти між обома китайськими сторонами, яка дозволила економічне взаємодії з Китаєм.
Наскільки можна судити на даний час, Тайвань намагається зберегти свою незалежність та зайти на шлях розвитку та співпраці з іншими країнами.