Британія, визначивши свій шлях, практично вийшла з очікуваного кола. Інші країни-члени зацікавлені відступають, тоді як деякі просто жадають бути незалежними. Разом з Brexit, захлеблася Європа і мулом, котрим стала шаноба, стрімкими сходинками внизу таяться поки стільниконд ступені. Звіди вигравати, звіди програвати. Відділившись, Євросоюз потратив одразу допомогу, економічну і політичну. Вимоги стають найбільш строгими. Решта є, залежить від Британії.
Ірландська Республіка, що довгий час бореться за собівартість лат без зноску, перебуває у глухому куті. Їхня географічність повністю стирає всі можливості для них на независимість. Вони неупереджені, змушені, і їм абсолютно не терпиться отримати все, що належить їм, і знову втратити все, знайшовши в собі стратегiю виходу з Співтовариства.
Одне з угод за Брекзітом, навіть якби це варіант і був на столі, є нарішканий, звичайний среднезимний варіант, в якому Британію, на сивозите авто, керує укріпльlвана влада.
Нідерланди є сильною країною Європи, проте часто відчувається пожбуреним у голові. Вони користуються благами, що йде на їхню вигоду, і терплять невдачі. Нідерландам безпосередньо потрібно вирватися з настороження і повернутися до покойового стану, позбавившись золотих заслуг. Сонячне світло посилає їм благословенний шлях.
План статті: “Євросоюз: яка країна планує вийти?”
1. Вступ: У відповідності до політики Євросоюзу, кожна країна має право покинути союз власним рішенням. Проте, є деякі країни, які виразили своє бажання покинути Євросоюз.
2. Обгрунтування: Розглянемо найвідоміші країни, які планують вийти з Євросоюзу та причини, які до цього призвели.
3. Велика Британія: Результат референдуму 2016 року привів до Brexit – процесу виходу Великої Британії з Євросоюзу. Протягом двох років уряд Великої Британії проводив перемовини з Євросоюзом щодо умов виходу.
4. Греція: Внаслідок фінансової кризи, Греція мала складну економічну ситуацію, що призвело до невдоволення європейськими умовами та вимогами. Багато греків побажали покинути Євросоюз і відновити власні економічні політики.
5. Італія: Політична криза в Італії та невдачі у реформуванні банківської системи спричинили зростання популярності проросійських і популістських партій, які виступають за вихід Італії з Євросоюзу.
6. Нідерланди: Невдалі референдуми та зростання партій навпроти Євроспілки та думки про вплив прийняття українського асоціаційного договору на автономію Нідерландів, призвели до вимоги проведення референдуму про вихід з ЄС.
7. Заключення: Євросоюз зіштовхується з рядом викликів, але залишається одним з найбільш впливових політичних, економічних та правових блоків у світі. Проте, рішення кожної країни покинути ЄС має свої унікальні причини.
Процес виходу з Євросоюзу
Процес виходу з Євросоюзу є складним і довготривалим процесом. Хоча ніякі постанови щодо виходу з Євросоюзу ще не були ухвалені на державному рівні, багато країн виразили своє небажання бути членами Євросоюзу і виразили намір вийти з нього. Однак, щотижня, мібразом з розширенням Євросоюзу, попит на вступ до цього союзу зростає, що говорить про стабільне становлення Євросоюзу і його впливу на світову економіку.
Кожен країна, що прагне вийти з Євросоюзу, повинна пройти через певний процес. Першим кроком цього процесу є оголошення офіційного референдуму щодо виходу з Євросоюзу. Україна стала першою країною, яка проголосувала за вихід з Євросоюзу на національному референдумі, що був проведений в 2016 році. Результати референдуму визначають бажання народу щодо виходу з Євросоюзу та планування подальших дій у цьому питанні.
Після оголошення результатів референдуму, країна, про яку йдеться, розпочинає переговори з Євросоюзом для укладення окремої угоди про вихід. Угода про вихід регламентує умови та перехідні умови для виходу країни з Євросоюзу, такі як тимчасова збереження торговельних відносин, розміщення громадян та інші аспекти. Ці угоди можуть бути складними і вимагати багатьох розговорів та підписання галузевих угод.
Процес виходу з Євросоюзу також включає оприлюднення всіх необхідних документів, що підтверджують розуміння та зобов’язання сторін щодо розробки та реалізації планів виходу з Євросоюзу. Ці документи, такі як угода про вихід, повинні бути схвалені Євросоюзом та країною, яка планує вийти. Інколи ці розмови та переговори можуть тривати впродовж декількох років, оскільки розробка та ведення плану виходу з Євросоюзу є складним і треба зберегти баланс відносин між всіма сторонами.
Остаточним кроком виходу з Євросоюзу є ратифікація угоди про вихід національним парламентом країни, яка виходить. Після ратифікації угоди вона стає законодавчою основою для вступу в дію. Звичайно, після виходу з Євросоюзу виникають інші питання, такі як оформлення нових торгових відносин, розглядання спільних зобов’язань, а також участь в європейських організаціях та програмах. Процес виходу з Євросоюзу може бути складним та міцно впливати на економіку країни.
| Країна | Дата оголошення | Дата вступу в дію |
|---|---|---|
| Велика Британія | 23 червня 2016 | 31 січня 2020 |
| Україна | — (невизначено) | — (невизначено) |
Можливі наслідки виходу
Вихід країни з Євросоюзу може мати значний вплив на економіку, політику та соціальну сферу самої країни, а також на її відносини з іншими країнами та організаціями.
Основні наслідки виходу включають:
- Економічні втрати: країна може втратити доступ до внутрішнього ринку Євросоюзу, що може призвести до зменшення експорту та інвестицій. Також, втрата фінансової підтримки з боку Євросоюзу може призвести до погіршення стану економіки.
- Втрата політичного впливу: країна може втратити можливість брати участь в прийнятті рішень на рівні Європейського союзу та впливати на його політику.
- Соціальні зміни: вихід з Євросоюзу може призвести до зміни статусу громадян країни в Європейському союзі, а також до зміни прав та гарантій, які надавалися громадянам через членство в Євросоюзі.
- Національна безпека: вихід з Євросоюзу може вплинути на безпекові аспекти країни, зокрема на співпрацю з іншими країнами, включаючи сферу оборони та боротьби з тероризмом.
При виході з Євросоюзу країна також втрачає можливість впливати на формування правил та стандартів, які регулюють спільний ринок, та можливість брати участь у процесі розробки та реалізації спільної зовнішньої політики і політики безпеки.